Паспортна система колишнього СРСР була запроваджена у 1932 році з метою регулювання потоку сільського населення до міст. Це був метод державного контролю міграції, при якому громадянам заборонялося вільне переміщення по країні. Прописка у вигляді штампу у внутрішньому паспорті, видавалася у дозвільному порядку та служила підставою для проживання.

Прийняття Конституції України у 1996 році започаткувало реформування інституту прописки в Україні:

• 2001 рік – радянське поняття «прописка», рішенням Конституційного Суду України визнається неконституційним і змінюється на поняття «реєстрація місця проживання»;
• 2015 рік – розширення повноважень органів місцевого самоврядування. Повноваження з реєстрації місця проживання від «паспортного столу» міграційної служби перейшли до органів місцевого самоврядування і ЦНАП;
• квітень 2016 року – встановлені нові правила реєстрації місця проживання громадян в Україні.

Кожній особі: громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, державою гарантовано право на вільний вибір місця проживання. При реєстрації місця проживання не існує будь-яких обмежень щодо санітарних норм житлової площі та щодо кількості зареєстрованих осіб в одному житловому приміщенні.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У випадку, якщо особа проживає у двох або більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

При виникненні обставин, що перешкоджають особі самостійно звернутись до органу реєстрації, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі нотаріальної (або прирівняної до неї) довіреності.

Щоб розпочати проходження онлайн-курсу, будь ласка зареєструйтеся aбо увійдіть в особистий кабінет.